У 2018 році на ремонт доріг з держбюджету виділять 46, 7 мільярдів гривень Районні чиновники вирішили «виїхати на горбі» батьків діток в садочках і посварити громади? З держбюджету виділять 71 мільярд гривень на житлово-комунальні субсидії Тернополянин матиме неприємності через чужу річ У Теребовлі відбувся Всеукраїнський турнір з вільної боротьби Тернопільська письменниця: «Закоханих жінок у натовпі видно, як янголів» Чужі автівки стають спокусою для злодіїв П’яні пішоходи – це теж проблема Тернополя Понад дві сотні водіїв отримли штраф через одну дрібничку На Тернопільщині викрили 20-річного злодія-рецидивіста Затримали банду велосипедних крадіїв У 2018 році на ремонт доріг виділять 46, 7 мільярдів гривень «Потяг єднання України «Труханівська Січ» відвідав Тернопільщину (фото, вiдео) За що найчастіше штрафують пішоходів у Тернополі Об’єднані територіальні громади Тернопільщини реалізовують інфраструктурні проекти

Про що найбільше люблять співати тернопільські студенти


Алла Бінцаровська — заслужений працівник культури України, поет-пісняр, керівник народного художнього театру пісні «Для тебе», заступник начальника відділу гуманітарної освіти та виховання Тернопільського національного економічного університету.

Алло, нещодавно Ви стали лауреатом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Яким був Ваш шлях, де вчилися? Як досягали майстерності?

Першу вищу освіту здобула в Тернопільській академії народного господарства (сьогодні це Тернопільський національний економічний університет). Тоді, у дев’яності роки, вважалося, що на економіці повинні розумітися всі. Тому й мріяла про економічну освіту.

Але я завжди була людиною творчою, закінчила музичну школу, співала, а з часом усвідомила, що мені потрібно зростати й у музиці. Тож незабаром закінчила Київську християнську музичну академію.

Як відчули своє покликання? З якого віку почали писати пісні? Як прийшло натхнення?
Ще з дитинства займалася музикою, співала у вокальному гурті. З 1992 року почала працювати в центрі дитячої творчості, створила свій театр пісні.

Тоді вперше зіткнулася з проблемою репертуару: як виявилось, хороших дитячих пісень українською мовою на той час було обмаль. Україна тільки стала незалежною, у свідомості українців кардинально змінювалася ідеологія, люди переосмислювали життєві пріоритети й цінності, а діти, які виросли на піонерських піснях, не мали, що співати.

Пригадую, деякі колеги просто перекладали відомі російські дитячі пісні, мені ж хотілося чогось нового, іншого, сучасного! Тоді вперше спробувала писати сама: і тексти, і музику. Пісні, здається, сподобалися дітям, їхнім батькам, колегам, тож я відчула покликання творити далі.
Згодом, удосконалюючись, почала писати професійно. Сьогодні переважно пишу тексти до пісень, а музику до них довіряю творити відомому тернопільському музиканту Сергієві Родьку.

Як пишеться пісня, можете описати сам процес? Чи це щось на рівні духовного натхнення?
Звичайно, алгоритму створення пісні не існує. Колись один поет сказав: «Пісні не пишуться — вони просто приходять». Це правда, вони приходять. І рано-вранці, і пізно вночі. Часом — швидко й несподівано, часом — довго, вистраждано, лише по кілька рядків на добу. Іноді — в повній тиші, інколи — в переповненій маршрутці або в іншому багатолюдному місці.

Я не з тих людей, котрі кажуть: «Мені Господь диктує» або «Я чую голос з Космосу». Ні, це не про мене: чогось надприродного я, звичайно, не відчуваю. Хоча розумію: так, Бог дав здібності писати, тож на моїй відповідальності те, як я розпоряджатимусь Його даром: чи занедбаю його, чи розвиватиму на благо людям і славу Божу.

Чи вдається Вам прививати молоді християнські цінності через Ваші пісні? Чи це більше через особисте спілкування з ними?

Сподіваюсь, що так. Інколи піснею, яка звучить всього три хвилини, можна сказати більше, ніж тривалою проповіддю чи лекцією.

Людина може деградувати від примітивної, беззмістовної, духовно вбогої музики, яка панує в сучасному шоу-бізнесі, але під впливом професійної, гармонійної, наповненої живим змістом пісенної культури вона здатна зростати духом, наповнюватись бажанням шукати Бога у власному житті.
Бувало, неодноразово зустрічала свої пісні десь, скажімо, в християнському таборі зовсім в іншій області, без зазначення авторства. І мене це дуже тішило, бо, мабуть, духовні істини цих творів розповсюджуються й, сподіваюся, спонукають до позитивних перетворень у житті молоді.
Особисте ж спілкування, звичайно, теж дуже важливе, його не замінить найвища поезія. Серед моїх друзів є багато молоді, у нас хороші стосунки.

Як вважаєте, в пісенній творчості українців було багато біблійних мотивів? В яких народних піснях?
Сьогоднішнє українське суспільство прийнято вважати християнським. Але досить навіть поверхнево ознайомитися з нашою народною пісенною культурою, щоб пересвідчитись, що за оболонкою християнських назв ховаються язичницькі традиції. Ті ж українські народні колядки — це синтез християнських та дохристиянських вірувань.

Щодо сучасної пісенної творчості українців — у ній знайшли своє відображення чимало біблійних сюжетів. Поети-пісняри звертаються до тем Різдва Христового, Голгофи, воскресіння, Нагірної проповіді Христа, Його притч, Десяти Божих заповідей.

Звичайно ж, створення пісень такої тематики вимагає особливого духовного досвіду. Чи розуміють автори справжній зміст цих біблійних історій? Чи пережили їхній вплив особисто? Часто, на жаль, звернення до духовної тематики — це просто данина моді, кон’юнктурна залежність, не більше.

Чи вплинула атеїстична епоха на піснетворців і артистів України? Як?
Радянська атеїстична пропаганда не могла не вплинути на сучасних митців, які тоді ще були юними. В репертуарі дитячого хору, в якому я співала, існувала своєрідна ієрархія тем і героїв, про яких було «престижно» співати. Звичайно, в тій ієрархії не було місця духовності: вірити в Бога, як вважалося, могли тільки неосвічені, темні маси.

Наслідком такого ідеологічного тиску на свідомість людини став її сумнів у існуванні Творця. Цей сумнів може й сьогодні позначатися на мисленні, представленні ідей, світогляді сучасних авторів та виконавців.
Хоча варто врахувати й протилежний вплив періоду відлиги 90-х років. Тоді багато людей мистецтва потяглися до духовного, і воно відобразилося в їхніх творах. От тільки те духовне, на жаль, вони часто пов’язують лише з високим натхненням, піднесеністю думки, але не з живою вірою в Бога. А Він є не просто поривом нашої душі, Він є Особою, Яка дає життя, Особою, Яка є джерелом справжньої духовності.

Як може проходити процес повернення до біблійних цінностей у творчій діяльності в університетах?

Добре усвідомлюю, що позааудиторна діяльність може більше вплинути на світогляд студентської молоді, аніж безпосередньо навчальний процес. Вік студентів — це вік, коли найбільш яскраво формується особистість, тому хочеться своєю роботою, молодіжними проектами, різноманітними заходами скеровувати молодь у правильне русло.

Насамперед важливо власним прикладом показувати, що таке віра, любов, честь, повага до ближнього. В західній протестантській культурі ці цінності вже давно стали звичними. З історії знаємо, що всі люди, через яких приходили успішні реформи в суспільстві, були особами духовно багатими, тими, які шанували Бога та виконували Його заповіді. Тому хотілося б і нам сприяти формуванню подібних людей.

Серед акцій, які проводимо в університеті, багато заходів з духовного виховання. З останніх, які приходять на згадку, — арт-зустріч «НеФормат», під час якої молодь у неформальній атмосфері, просто неба роздумувала над власним духовним шляхом, читала християнську поезію, активно відповідала на пізнавальні запитання біблійної вікторини.

В репертуарі університетських художніх колективів чимало духовних пісень, які спонукають до роздумів про вічні життєві цінності. Попри це, важливо усвідомлювати, що університет може лише підштовхнути до пошуків біблійних цінностей. Людина ж сама мала б зробити їх основою свого життя, вивчаючи Боже Слово самостійно та разом із тими, хто його практикує.

Про що найбільше люблять співати студенти?

Про те, що їм близьке: свої почуття, своє світосприйняття, свої мрії. Сумно, коли бачу зухвалу молодь, для якої не існує авторитетів ні в чому: вона сама собі авторитет.
Проте серед студентів є багато щирих, талановитих і креативних особистостей, чимало з них щодня поспішають до нас, в університетську світлицю, актовий зал, репетиційні кімнати, аби створювати власні «шедеври», на менше вони, щонайменше, не згідні. А ми від душі радіємо за них: багато молодих сердець здатні любити Бога та світ навколо себе.

Яка Ваша мрія, яку місію ставите перед собою у професії?

Звичайно, хотілося б своїми піснями дарувати добрий настрій та піднесення. Але, звичайно, для мене недостатньо, щоб слухачі моїх пісень просто отримували якесь короткочасне підбадьорення. Найбільшим прагненням є те, щоб вони не дозволяли собі лише плисти за течією життя, а були людьми свідомими, тими, які роздумують про його зміст.

Я ж переконана: справжній сенс життя — у втіленні задумів Того, Хто його нам дарував. Якщо б мені вдавалося хоч якось сприяти скеруванню людей у цьому напрямку, вважала б свою творчість недаремною.
Думаю, саме для цього Господь і дав мені потяг до пера. Він дає силу та натхнення! Здійснити Його покликання — це і є виконати місію свого життя!

 
За матеріалами інтернет-видання r500.ua

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу ternopillive@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до наших груп і сторінок у ВКонтакті і Фейсбук.





Loading...

Loading...

Далучайтесь до наших спільнот у соцмережах і будьте в курсі усіх актуальних новин Тернопілля!