Ця стильна вишукана краватка – символ родинної любові. Її Меланія Повар, прапрабабуся письменниці з Великих Гаїв Зої Кіцак, вишила для свого коханого Андрія Ґудзя 122 роки тому! Краватку передають у родині з покоління в покоління. Нині Зоя зберігає її разом з прабабусиними коралями й синьо-жовтим ґерданом і має кому передати ці неоціненні скарби – у жінки підростають четверо дітей, які є її натхненням і сенсом життя, пише НОВА…

– 1897 року моя прапрабабуся Меланія Ґудзь (з дому Повар) вишила цю краватку парчею на власноруч зітканому полотні для свого нареченого, мого прапрадідуся Андрія Ґудзя. Цей дарунок вона підготувала йому на заручини, всупереч сільській традиції пов’язувати нареченого хусткою. Андрій був освіченою, інтелігентною людиною, носив класичні костюми й краватки, тому для нього це було особливо приємним сюрпризом. У день шлюбу наречений одягнув саме цю краватку.

Жили вони у злагоді, народили сімох дітей. Андрій любив цю краватку, одягав її на урочисті події. Після його смерті діти вирішили передати цей символ любові їх батьків наймолодшій сестричці, моїй прабабці Мар’яні.

А потім це стало красивою родинною традицією. Так краватка дісталася молодшій доньці Мар’яни, моїй бабусі Капітоліні, потім – мамі Катерині, а вже тепер зберігається у мене поруч з прабабусиними коралями та синьо-жовтим ґерданом.

Пишаюся тим, що маю таку дорогу мені річ. Цьогоріч моя молодша доня Марічка одягала краватку на конкурс патріотичної поезії. До класичного піджачка і блузки лимонного кольору. Було дуже колоритно і стильно. Здається, я вже знаю, кому далі дістанеться ця прикраса. Адже це не просто красива річ, це символ чогось вічного, ніжного і безмежно прекрасного.