Спогад про Маестро
Нд. 1 Серпня 2021

ТЕМИ ТИЖНЯ

gazpostach

Спогад про Маестро

маестро22 липня співакові, композитору, режисеру Анатолію Горчинському виповнився б 91 рік. Уже понад вісім років Маестро немає поряд з нами. Втім, він живе у своїх піснях, які й нині зворушують серця небайдужих до справжнього мистецтва. «Маю лише одну мрію — залишитися в пам’яті нащадків піснями», — зізнався якось Анатолій Аркадійович. Його мрія здійснилася.

* Анатолій Горчинський народився 22 липня 1924 року у Фастові на Київщині.

 

* Мав сестричку Тамару, яка померла зовсім маленькою, у неповних два роки.

 

* Найбільшим захопленням змалечку було слухати духовні пісні. Його мама Тетяна Павлівна, бухгалтер за професією, мала чудове сопрано, була віруючою і співала в церковному хорі.

 

* Батька Аркадія Аполлінарійовича Горчинського, першого секретаря Нікопольського міськкому партії на Дніпропетровщині, було заарештовано 1938 року й засуджено за 56-ою статтею як польського шпигуна. За місяць до звільнення його розстріляли.

 

* У роки війни Анатолій Аркадійович служив кур’єром військового спецзв’язку — фельд’єгерем 2 розряду Фастівського апарату служби спецзв’язку Київського обласного відділу. «Війна, — згадував, — це кров, смерть і постійне відчуття, що живеш останній день. Скільки молоді тоді пішло на фронт! І вони любили! Навіть на війні…»

 

* На війні зустрів свою першу дружину Олександру. Щоправда, через рік вони розлучилися, але дружні стосунки зберегли надовго.

 

* На вступних іспитах до театрального інституту ім. Карпенка-Карого комісія запропонувала Анатолію зіграти такий етюд: «Уявіть, що ви не вступили. Ваші дії». «Я вийшов за двері, зібрався з думками, — розповідав Анатолій Аркадійович. — Потім увійшов в аудиторію. Підійшов до членів комісії, зробив вигляд, ніби слухаю їх вирок: — «Не вступив…» — І стрімко біжу до вікна. Буквально злітаю на підвіконня, відкриваю раму — ніби збираюсь стрибнути вниз від відчаю. Члени комісії миттєво покидають свої місця і біжать до мене: — «Горчинський, що ви робите? Стійте!» — Я повернувся до них: — Просто зіграв етюд, який ви мені запропонували. Без інституту мені не жити!» Члени комісії, тримаючись за серце, говорять: — Ну, хіба так можна лякати? Горчинський, ви прийнятий!»

 

* Був не тільки старанним студентом, а й лауреатом багатьох пісенних фестивалів, у 1951 році вийшла його перша платівка, до якої увійшли шлягери «Чужая милая», «Я не третий, я не лишний», «Київ вечірній», тож наказ ректора «Відрахувати за пропуски занять» викликав в усіх неймовірний подив. Пропуски занять — це був, звичайно, лише привід, а справжньою підставою відрахування — «приховав в анкеті, що батько засуджений». Заступилися за Анатолія педагоги, а виправдало студента Горчинського тільки те, що його батька вже давно було розстріляно.

 

* У 1956 році закінчив режисерський факультет Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого, навчався у знаменитого Мар’яна Крушельницького, який і порадив молодому Горчинському поєднати режисуру й музику.

 

* Був поряд з Мар’яном Крушельницьким, коли той хворів — у нього була пухлина мозку. «Я все носив йому до лікарні щось смачненьке. Пам’ятаю, виноград десь діставав. Коли Мар’яна Михайловича не стало, я зрозумів, що втратив чи не найдорожчу мені людину», — зі сльозами згадував Анатолій Горчинський.

 

* Працював режисером у Київському театрі оперети, у театрах Львова (1957-1968 рр.), Хмельницького (1968-1973 рр.), Рівного (1973-1974 рр.), Тернополя (1975-1992 рр.).

 

* У 1994 році Анатолію Горчинському присвоїли звання народного артиста України. Колеги з майстерні Тернопільського драмтеатру зробили фотографію, прикрасили лавровим листом та й прийшли  привітати. Він подякував і каже: «Я би мав на пляшку дати, нє?» Але замість 10 гривень дав 50. Не знав, скільки коштує горілка, адже упродовж усього життя принципово не пив і не курив.

 

* Загалом поставив 108 вистав, а у Тернопільському драматичному театрі імені Тараса Шевченка поставив 43 вистави — всі з власною музикою.

 

* У творчому доробку Анатолія Горчинського понад 350 пісень на вірші поетів Миколи Луківа, Бориса Олійника, Олександра Богачука, Леоніда Татаренка, Йосипа Фиштика та ін. Серед них «Росте черешня в мами на городі», «Поетова коханка», «Приїжджайте частіше додому», «Здравствуй, чужая милая», «Я не третий, я не лишний», «Червона троянда», «Троянди на пероні», що визнані шлягерами ХХ століття.

 

* Багато з його шлягерів написано як пісні до вистав. Скажімо, знаменита «Червона троянда» з’явилася, коли режисер ставив у Львівському театрі імені Марії Заньковецької «І один у полі воїн».

 

* До своїх останніх днів мріяв про постановку ще однієї вистави.

 

* Був чотири рази одружений. Четверта дружина Олена Горчинська-Грішина на 31 рік молодша від нього.

 

* Пісню «Росте черешня в мами на городі» авторитетні музикознавці включили до числа 100 найкращих пісень ХХ століття.

 

* У 2011-ому на Алеї зірок біля Катедрального собору у Тернополі  було відкрито зірку імені Анатолія Горчинського, у тому ж році вийшла книга спогадів про нього «Люблю і все», яку впорядкувала його дружина Олена.

анастасія МАЛАНЮК


















Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)