Тернополянин шукає матір, яка його народила
Нд. 26 Вересня 2021

ТЕМИ ТИЖНЯ

gazpostach

Тернополянин шукає матір, яка його народила

Джерело: Тернопіль НАЖИВО!

Тернополянин Андрій Савчук – бізнесмен, волонтер і благодійник. Розвиває кілька різних напрямів власної справи, відновлює старовинні храми, возить допомогу бійцям на фронт і обдаровує сиротинці. І щодня молить Господа подарувати йому зустріч із жінкою, яка його народила.

«У моєму свідо­цтві про наро­дження було на­писано, що я народився 22 липня 1980 року у місті Тер­нополі», — розповідає чоловік.

Андрієві Савчуку 40 років, про­те він досі не знає, хто є його рідною мамою. Адже малень­ким хлопчиком його всиновила сім’я із села Сухівців Підволо­чиського району Тернопільщи­ни — Ольга Йосипівна та Роман Іванович Савчуки. Чоловікові тоді було 57, дружині — 55.

“Тато з мамою пізно позна­йомилися й одружилися і вже не могли мати дітей, — розпо­відає Андрій історію, яку дізна­вся в юнацькі роки. — Поїха­ли в дитячий будинок вибрати собі дитинку. І тут їм назустріч — перший хлопчик з криви­ми ніжками. Це був я. От вони мене і взяли. Маю слова вічної вдячності за своє дитинство, любов і теплоту, за те, що дали максимально все, що треба.

Маленький Андрій і його прийомні батьки які взяли його з дитячого будинку у зрілому віці, – Ольга Йосипівна та Роман Іванович Савчуки. Фото з відкритих джерел

Якось, коли Андрій ще до школи не ходив, почув від су­сідів, що не рідний своїм бать­кам. Пізніше тато сказав: «Як тобі виповниться 18, маємо з мамою сказати тобі велику та­ємницю». Що за секрет, Андрій дізнався, коли зазирнув під матрац. А там знайшов доку­менти про своє усиновлення…

Андрій довго терзався від думки: за що рідна мама так з ним вчинила? І молився над ліжком названої мами Оль­ги, яка постійно хворіла, аби та подовше прожила. Та коли вступив в училище вчитись на тракториста, прийомна ненька померла.

 “Тато так важко переживав втрату, що його розбив інсульт, — згадує той час Андрій. — І я на­ново вчив його ходити. Тоді він і розповів, як усе було. А коли я зізнався, що давно ту таємни­цю знаю, він заплакав. Питав, чому ніколи про це не говорив. Татові тоді було 74 роки, і ми дуже бідно жили. От я й поду­мав: знайду рідну маму, може, вона нам допоможе.

Хтось зі знайомих перепо­вів, що він у матері був не один. Мовляв, жінка народила двій­ню, однак здоровішого хлопчи­ка забрала, а його, кволенько­го, залишила. Начебто пізніше повернулася по нього, та в по­логовому сказали, що малюк помер. І додали: її батько був впливовою людиною і не хотів, щоб донька поза шлюбом на­роджувала. Тому міг зробити усе, щоб слід обірвався.

Хлопець з надією поїхав до Тернополя в дитячий будинок, з якого його забрали батьки Савчуки, і попросив дозволу глянути у свою медичну книж­ку. Андрієві документи показа­ли. Так дізнався, що народила його Марія Мостова.

Чимало зусиль довелося хлопцеві докласти, аби знайти жінку з такими ім’ям та прізви­щем, яка має сина її віку. Але таки відшукав — аж дві! Посту­кав до першої, що мешкає у Тернополі. Тепло його прийня­ла, але відразу сказала: «Я не твоя мама, народжувала од­ного сина, але, якщо ти захо­чеш, будемо зустрічатися як рідні». Другу Марію Мостову відшукав у місті Монастирись­ка, що в Чортківському районі. Але вона, поспіхом мовивши, що мамою хлопця не є, на по­ріг свого дому не пустила…

Згодом шлях Андрія проліг за кордон. Від простого будівель­ника доріс до власника фірми, закінчив Празький університет. У Чехії знайшов свою половинку — українку Любу, з якою 14 років тому поєднав долю та нині вихо­вує чотирьох діток: двох синів та двох донечок. Відкрив ще кілька фірм в Україні.

Чим доросліші ставали власні діти, тим міцнішало Ан­дрієве бажання знайти маму Марію Мостову. Третю одно­фамілицю розшукав у Заліщи­ках — жінка торгувала на ба­зарі. Але і з нею розмови не вийшло. Хлопець назвався Ан­дрієм Мостовим, і вона поціка­вилася: «Може, ти родина?». А йому клубок підступив до гор­ла, так тоді нічого й не ска­зав. Пізніше ще раз приходив з друзями, але теплої розмови не вийшло.

Ще одну Марію Мостову чо­ловік знайшов завдяки зна­йомим, які підняли тернопіль­ський архів. Не їхав — летів мов на крилах, з надією. Та автомо­біль раптом біля магазину по­ламався… Зайшов у магазин, аби запитати, чи далеко живе Марія Мостова, а вона, як вия­вилося, за прилавком. Та поки чоловік крутнувся до машини і повернувся у магазин, щоб таки поговорити із жінкою, та крамницю закрила і пішла. А вдома її діти на поріг незна­йомця не пустили.

Отак розшукав Андрій чоти­ри мами, і жодна його не при­знала…

З останньою надією Андрій звернувся до експертів одні­єї із телепрограм, і вони про­вели ДНК-експертизи, зві­ривши дані чоловіка та його «мам». На жаль, не трапило­ся жодного збігу. Тоді завдяки своїм каналам журналісти під­няли документи з пологового будинку, в якому народжувала жінка, і з’ясували: ім’я матері не Марія, а… Люба! (Дружина й одна з доньок Андрія носять це ж ім’я). Прізвище породіл­лі в паперах було вказане інше, а от адреса — однієї із жінок, до яких вже приходив Андрій у пошуках мами. Отож це могла бути просто випадкова зна­йома родини Марії Мостової. Це ще раз нагадало чоловікові розповіді людей про впливово­го діда, що міг таким чином за­мітати сліди…

Джерело: Високий Замок


Джерело: Тернопіль НАЖИВО!
















Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)