фестиваль “Борщівська вишиванка”
Нд. 23 Січня 2022

ТЕМИ ТИЖНЯ

gazpostach

У Борщові за день зварили 600 літрів борщу і показали унікальні вишиванки

фестиваль

Мешканці Гермаківки частують голубцями і борщем.

У неділю, 6 вересня, у Борщові відбувся унікальний фольклорно-мистецький фестиваль “Борщівська вишиванка”. Його проводять з 2007 року. Щоправда, торік з огляду на суспільно-політичну ситуацію в Україні фестиваль відмінили, однак тепер вирішили відновити, “вбивши двох зайців” – розважити гостей свята і зібрати кошти для хлопців, які воюють на Сході. Попри дощову погоду, на фестивалі було велелюдно. Тут можна було і пісень послухати, і смачного борщу з’їсти, і на унікальні борщівські вишивки подивитися. Деякі жінки прийшли на фестиваль у сорочках, які дістали із бабусиних скринь.


фестиваль
Так колись пряли полотно.

– Це сорочка моєї бабусі кінця 30-40-их років, – каже Наталя Николин. – У ній витримані всі риси борщівської вишиванки. Бабуся вишивала її на  конопляному полотні чорними і фарбованими вовняними нитками. На ній переважає рослинний орнамент. Чорний колір – як жіночий оберіг, символ землі, адже загальновідомо, що жінка тримає в хаті три кути, відтак мала черпати звідкіллясь силу.

Сільський голова Мушкатівки Надія Цебрій також прийшла на свято  в бабусиній сорочці, а на шию вдягла намисто з дукатами.

 – Це австрійські дукати, – розповідає пані Надія. – Колись їх чіпляли на шию лише заможні жінки. За таке намисто можна було купити кілька моргів поля.

Легенда про чорну сорочку

фестиваль
Мода на чорну сорочку тривала до середини ХХ століття.

Спеціально до фестивалю у Борщівському краєзнавчому музеї відкрили експозицію борщівських сорочок. Сто

вишиваних строїв  вмістилися у трьох залах. І кожна сорочка – унікальна, хоча й вишита здебільшого чорними нитками.

– Існує легенда,  що чорний колір вишиття пов’язаний із трагічними подіями XV-XVII ст., коли на Борщівський край постійно нападали турки і татари, – розповідає головний зберігач фондів Борщівського краєзнавчого музею Леся Грабик. – Після одного з таких набігів у кількох  наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата й жінки заприсяглися протягом кількох поколінь носити жалобу за загиблими і вінчатися у сорочках, вишитих чорними нитками. Існує інша версія, що чорний колір – це символ борщівського чорнозему. Яка з них правдива, ніхто не знає достеменно.

Усі сорочки на експозиції з  кінця XIX століття, найстаріша датована 1890 роком.

– Ця сорочка із села Горошова, – каже Леся Грабик. – Вона має притаманний для цього села зелений колір у вишитті. Колись кожне село мало  свій колір, і коли на якесь свято збиралися жінки, за сорочкою можна було “прочитати”, звідкіля вона. Погляньте на вишиття цієї сорочки (показує – авт.), це старовинна техніка “колодка”. Її виконували на конопляному полотні чорними вовняними нитками. Колодкою вишивали у двох техніках, але їх можна відрізнити лише з вивороту. Щоб вишити таку сорочку, треба було мати “набиту” руку, тому часто заможні жінки, які мали багато поля, замовляли такі сорочки у бідних дівчат, які в такий спосіб підробляли. До речі, серед жінок вважалося ганьбою прийти до церкви у двох однакових вишиванках, тому відшивали одна в одної лише деякі елементи, а дизайн придумували самі, щоб вирізнятися. За сорочкою можна було визначити навіть вік її власниці. Так, барвиста, із багатим рослинним орнаментом, вкрита вишиваними смужками, пасувала дівчині або молодиці, більш стримана і строга – літній жінці.  Мода на чорну сорочку тривала до середини ХХ століття, згодом дівчата і жінки почали одягати різнокольорові вишиванки. 

Виставка борщівських сорочок у музеї  триватиме більше місяця.

– Сьогодні не всі в змозі приїхати на цей фестиваль, щоб помилуватися нашими сорочками, тому матимуть нагоду зробити це упродовж місяця, – зауважує працівниця музею. – Ми щороку робимо таку експозицію. Навіть торік, коли не було фестивалю. Колекція постійно поповнюється, нині прийшла жінка і принесла три екземпляри, сказала, що залишить нам одну з сорочок.

Найсмачніший борщ — на «Борщ’їв»

фестиваль
Мешканці Гермаківки частують голубцями і борщем.

У рамках фестивалю “Борщ’їв-2015” господині із усіх сіл Борщівського району представляли  “місцевий” борщ і усілякі смаколики. Виручені кошти від їх продажу передадуть бійцям, що у зоні АТО.

– Поласуйте нашим борщем, запевняємо, такого ви ніколи не куштували, – запрошують мешканці села Гермаківка. – Це зсипаний борщ. Готували його ще звечора. Спочатку відварили окремо картоплю, буряк, ребра, моркву, капусту, квасолю, а вранці зсипали докупи, приправили сметаною, спеціями – смакота!

Марія Скаляк наливає нам у пластикові склянки, щоб ми переконалися, що такого смачного борщу, як у Гермаківці, не варять у жодному селі Борщівщини. Пригублюю –  смак справді витончений. Підходжу до казанів. Там дівчата із кулінарної сотні  Скали-Подільської варять борщ і роздають усім охочим. Усього в казанах наварили 600 літрів борщу.

– Торік ще з осені ми сушили борщові набори для бійців АТО, – розповідає Наталя Дорож. – Нині долучалися до варіння бощу на фестивалі. Сухий борщ відрізняється від звичайного за технологією приготування. Найважче сушити картоплю і цибулю. Картоплю спершу чистили, мили, нарізали соломкою, кілька разів промивали, потім підварювали, аж тоді тоненьким шаром розкладали на стелажі сушити. Цибулю сушили лише у літній кухні, розкладали тоненьким шаром. Наприкінці весни всі пакетики відправили на фронт. Один — розрахований на п’ять літрів. У мене син і чоловік в АТО, то казали, що наші борщі смакувала уся їхня бригада і хлопці не могли надякуватися…

фестиваль
На відкритті фестивалю “Борщівська вишиванка”.

оксана СМІЛЬСЬКА

 


















Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)