Віктор Шумада відверто про… кума, політику та гроші
Чт. 9 Грудня 2021

ТЕМИ ТИЖНЯ

gazpostach

Віктор Шумада відверто про… кума, політику та гроші

Візитка

DSC_0072

Віктор Володимирович Шумада народився 18 березня 1983 р. в с. Озеряни Борщівського району. Закінчив з відзнакою ТНЕУ. Працював у “ПриватБанку”, згодом у Тернопільській міській раді на посаді директора КП “Адміністративно-технічна інспекція”. На виборах у жовтні 2015 р. став депутатом Тернопільської міської ради від “ББП “Солідарність”. У серпні цього ж року був призначений заступником голови – керівником апарату ТОДА, а у листопаді – обраний секретарем Тернопільської міської ради сьомого скликання. Одружений. Виховує доньку та сина.

— Вікторе Володимировичу, чому вирішили перейти на роботу в міську раду і залишити облдержадміністрацію?

— Рішення про мій перехід в міську раду було колективним, напрацьовувалося ще тоді, коли ми вирішили брати участь у виборах і зрозуміли, що партія готова взяти на себе відповідальність за стан справ не тільки в області, а й в обласному центрі, де міцні позиції іншої партії. І коли надійшла пропозиція стати секретарем, наш партійний осередок погодився і делегував мене. Перемогло бажання працювати в місті, зробити більше для тернополян.

— Ваше обрання називають компромісним, чи так це насправді?

— Так, моє обрання справді було компромісом ряду політичних партій. Оскільки в міській раді представлені сім політичних сил, вона не монопартійна, як у принципі це було раніше, і для прийняття будь-якого рішення потрібно шукати консенсусу.

— У міській раді вас підтримали депутати від ВО “Свобода”. Як відомо, на рівні Києва існують суттєві протиріччя між зазначеною політсилою і БПП. Як вдалося “подружитися” в Тернополі?

— На вищому рівні в нас з ВО “Свобода” справді досить багато протиріч, непорозумінь та розбіжностей. Але я завжди наводжу такий приклад: у Києві політики ділять вплив, владу, повноваження, в області – уже йде мова про господарські питання, а у Тернополі ми з нашими колегами з інших партій можемо ділити хіба що низький рівень заробітних плат, проблеми в ЖКГ, водопостачанні, тарифах… Так, багато інформації було у ЗМІ про те, що відбувся неприродний союз, та, хочу підкреслити, нас об’єднали не політичні інтереси чи фактори, ми об’єдналися довкола бажання розвивати місто. Міська рада не приймає політичних рішень. Є, звичайно, гострі моменти, коли окремі депутати виносять на розгляд політичні заяви, звернення, як-от, наприклад, про висловлення недовіри уряду Яценюка, тоді вже кожен займає свою позицію, але це відбувається не так часто.

— За короткий час своєї кар’єри ви встигли побувати в різних політичних партіях. Часто такі вчинки зазнають з боку громадськості нищівної критики. Чому ж змінювали політичні кольори?

— Дуже рідко політик мігрує як самостійна одиниця, хоча є і такі. В переважній більшості фігурує команда однодумців. Відбувається це тому, що партії народжуються, досягають піку, потім їх активність спадає. Це природно. І коли політики змінюють партії в одному секторі, умовно кажучи, правоцентриському, і команда однодумців переходить у нове утворення, я це не вважаю “політичною проституцією”. Люди, з якими я працюю, практично відколи прийшов у місто, були в різних партіях. Під час Майдану ми вирішили перейти в команду Президента України. Попри масу критики, втрату рейтингу, я гордий з того, що нині належу до лав цієї партії.

— А як у цьому сенсі щодо вашого кума – голови ТОДА Степана Барни? Багато хто ваш кар’єрний злет пов’язує саме із ним…

— Кого хресними батьками обирає сім’я, коли народжується дитина? Дуже близьких людей, з якими добрі стосунки, які з гідністю можуть виконувати християнську місію. Так було і в нас. До речі, коли охрестили доньку Вікторію, я навіть не був у політиці, працював в комерційній структурі, тому жодним чином політичні фактори не вплинули на вибір хрещеного батька. Але, дякувати Богу, хрещені у нас хороші, ми дружимо сім’ями і, мабуть, через ті добрі стосунки, які тривають багато років, ми сьогодні і є в одній політичній команді. А взагалі не в характері Степана Степановича призначати за родинним принципом чи кумівством…

— Що ставите собі за мету на новій посаді?

— Моя головна мета – налагодити плідну співпрацю усіх без винятку депутатів, адже в міській раді немає представників Партії регіонів чи “Опозиційного блоку”, щоб важливі для містян рішення приймалися швидко, не “зависали” місяцями у коридорах ради. І вже сьогодні можемо  побачити: депутати працюють злагоджено, без конфліктів та зайвих емоцій, рішення приймаються оперативно і чітко.

— У ЗМІ писали, що вас як секретаря ради позбавили властивих повноважень… Що можете сказати з цього приводу?

— Насправді повноваження секретаря міської ради прописані у відповідних законах та регламенті міської ради, а тому спекуляції з даного приводу не відповідають дійсності. Я радше сам був ініціатором рішення, щоб приділяти максимум часу роботі з депутатським корпусом, рішенням, які приймає міська рада. А виконавчий комітет, виконавчі органи міської ради – це окрема вертикаль, якою опікуються п’ять заступників міського голови.

— Що хотілося б реалізувати у новому амплуа в першу чергу?

— Найголовніше, з чим боровся і буду боротися, – зі зменшенням бюрократії. Я прагну, щоб кожен тернополянин, який звертається із проблемою до органів влади, міг швидко її вирішити. Цього можна досягнути за рахунок введення електронного документообігу та надання адміністративних послуг через Інтернет. Звичайно, такі питання не може вирішити виключно міська рада, але ми повинні прагнути того, щоб “людські” рішення депутатами приймалися швидко, ефективно і на користь громади.

— Що буде із округами, де немає жодного депутата?

— Я вважаю, що перші номери, які очолювали партійні списки і пройшли в раду “автоматом”, повинні опікуватися округами, які залишилися без депутатів. Вже є ряд депутатів, які зголосилися працювати на сусідніх округах, зокрема, Володимир Місько. Я особисто також готовий опікуватися одним із округів.

— А як складаються стосунки всередині апарату міської ради, адже там, мабуть, мало ваших політичних однодумців…

— Переконаний, в більшості працівників міської ради дуже хороший потенціал, більшість із них працює давно, знає напам’ять, для прикладу, кожен люк і кожну трубу в нашому місті. Для них не відіграє жодної ролі той фактор, яку політичну партію представляє той чи інший секретар. Більше дивляться, як він працює, наскільки професійно приймає рішення. І я також оцінюю працівників виключно з професійної точки зору, незалежно від того, які у них політичні вподобання. Ніколи не соромлюся порадитися з фахівцями і не наполягаю на тому, що моя думка є унікальною і єдино правильною. Переконаний, що з питань водопостачання необхідно керуватися думкою людей, які працюють у сфері водопостачання, в питаннях екології – екологів.

— Що для вас означає сім’я?

— Сім’я для кожного чоловіка – найголовніше у житті. Це його тил, те, що дозволяє іти вперед. Коли вдома все добре, є підтримка, кожен чоловік може розвиватися, досягати вершин. Мій тил – дружина Ірина, дочка Вікторія та син Андрійко. Діти – учні класичної гімназії, дружина працює в обл-
держадміністрації. На жаль, у зв’язку з великою зайнятістю недостатньо часу можу приділяти сім’ї, часто довго затримуюся на роботі. На вихідних – надолужую, часто їдемо до батьків, при кожній нагоді намагаємося провідати їх, допомогти по господарству. Любимо домашніх тварин. Вдома у нас є акваріум, де разом з рибками уживається черепаха, а нещодавно з’явився кролик, який уже “ходить” по квартирі, як п’ятий член сім’ї.

— Які ще інтереси у вас поза роботою?

— Колекціоную українські обігові гроші. В мене є колекція усіх банкнот, які друкувалися з часу Незалежності України. Коли показую їх своїм дітям, вони захопливо спостерігають, бо не бачать тепер в обігу таких монет чи купюр. Взагалі люблю історію, старовину та різні старовинні речі. Нещодавно ми з дружиною знайшли на горищі старовинну шкатулку, відреставрували її, і тепер використовуємо у побуті. Тій шкатулці більше ста років, до того ж її виготовили наші родичі. Вважаю, такі речі мають особливе емоційне навантаження, бо всі сучасні вироби – це речі технологічні, виготовлені для продажу. А колись кожен ремісник, який виготовляв річ, вкладав у неї душу.

Інна Ткаченко


















Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)